Вернадський - вчений та дослідник

Вернадський разом з іншими членами тимчасового комітету розшукував у антикварів і в букіністичних магазинах стародруки та інші раритети. Зберігся складений Володимиром Івановичем довгий реєстр книг, які він планував придбати у антикварів.

Вчений домовився про книгообмін з петроградськими бібліотеками, а також відрядив співробітників для закупівлі книжок у Москві та Петрограді, 12 березня 1919 року Вернадський написав листа Горькому, з яким був особисто знайомий, з проханням сприяти придбанню в Росії книжок та інших друкованих матеріалів для академічної бібліотеки.

Вернадський вважав, що з бібліотекою пов'язаний важливий етап його життя і діяльності, і згодом упродовж довгих років постійно цікавився її справами.

Науково-організаційна і культурна діяльність Вєрнадського у Києві в 1919 році розгорнулася настільки широко, що важко розкрити всі її вияви, як неможливо врахувати і ті численні усні та письмові консультації, бесіди, поради, які він давав київським та іншим українським ученим, спеціалістам, студентам, усім, хто цікавився наукою, вивчав природу.

Восени 1919 року у трьох відділах Академії — історико-філологічному, фізико-математичному і соціально-економічному — працювало 26 науково-дослідних кафедр, 15 комісій, кілька комітетів і кабінетів, три інститути, бібліотека. Вивчалися флора, фауна, мінералогія України, були підготовлені і друкувалися праці про корисні копалини України, готувався історичний словник української мови, видавалися українські писемні історичні пам'ятки, створювалися музеї.

«Перебування Володимира Івановича на Україні було недовгим,— висловився пізніше один з найталановитіших учнів і соратників Вєрнадського М. Холодний.— Однак його короткочасна праця залишила глибокий слід у науковому житті цієї частини нашої великої країни».

У 20—30-х та першій половині 40-х років діяльність ученого розвивалася у Ленінграді і Москві. Але зв'язки з Україною не переривалися. Україна завжди залишалася в його серці і думках. Він стежив за розвитком науки і культури на Україні. Постійно читав українські газети і журнали. Вступив у другій половині 20-х років у члени Ленінградського товариства дослідників української історії, літератури і мови.

В. Вернадський протягом усього життя зберігав незмінний інтерес до діяльності виплеканої ним Академії наук УРСР, період створення і становлення якої лишив особливий незабутній слід у його душі й пам'яті. Він писав у своїх листах: «Для мене і Україна, і Київ, і Українська Академія дорогі і близькі, залишилися з моєю старою особистістю». «Мені страшенно дорогі і дуже хочеться бачити ближче і конкретніше і Академію, і Бібліотеку. Я так радію їхньому зростанню і так вірю в їхнє велике призначення, і мені так дорога Академія». До кінця життя академік Вернадський, будучи членом Академії наук УРСР, вважав своїм обов'язком інформувати українських академіків про результати своїх досліджень, надсилав до Києва свої роботи з Петрограда, а потім з Парижа, Праги, Москви, просив направляти йому академічні видання, прагнучи завжди бути в курсі наукових досягнень Української Академії наук.

Протягом 20—30-х років Вернадський кілька разів приїздив до Києва. У 1926 році він прибув на Другий всесоюзний геологічний з'їзд і одноголосно був обраний його головою. З травня 1928 року він взяв участь у засіданні ради Української Академії наук, на якій був обраний президентом Д. Заболотний. Члени ради — 33 українських академіки — обрали Вєрнадського головою засідання. А наприкінці літа цього ж року Вернадський відвідав виїзну групу своїх співробітників з біогеохімічної

лабораторії, які працювали при сприянні Української Академії наук на Старосільській біологічній станції під Києвом. Ці роботи Вернадський вважав відновленням своєї експериментальної праці 1919 року тут же, на Старосіллі. Моторним човном по Дніпру він дістався до біологічної станції, оселився у будиночку лісника і брав участь у наукових дослідженнях, зокрема провів повний хімічний аналіз відмираючого водяного горіха. Сюди до Володимира Івановича приїздив М. Холодний.

Весною 1939 року Академія наук Української РСР запросила Вер-надського взяти участь у наукових конференціях із порівняльної фізіології та вивчення пегматитів і рідкісних елементів УРСР. Це була остання зустріч Вернадського з Україною, з Києвом.

Подібні статті

Регуляція обміну речовин. Терморегуляція
Процес обміну речовин в організмі складається з кількох тисяч хімічних реакцій, які протікають в організмі. Обмін речовин являє собою єдність двох процесів: асиміляції і дисиміляції. Асиміляція супроводжується посиленням дисиміляцій ...

Ссавці моря
Люди завжди любили дерева, траву, квіти, звірину, птахів. Але раніше любов як би дрімала, заколисана свідомістю невичерпності навколишнього багатства. Тепер же, коли ріст міст усе відчутніше пригноблює ліси й ми, опинившись один раз у цих ...