Вернадський - вчений та дослідник

У кінці 30-х років у Володимира Івановича виникла думка опублікувати свою археологічну роботу молодих років про Гонцівську стоянку. У 1939 році він просив Полтавський музей дати для зняття копії рукописів статті та інших поміток, які він свого часу віддав музею. Вернадський намагався розшукати, щоправда, марно, свою археологічну карту. За деякими відомостями карта була вивезена за кордон.

Енергійну організаторську роботу на Україні Вернадський поєднував з інтенсивною науковою творчістю навіть в складних умовах громадської війни. В спогадах він розказує, що на українській землі зародилися у нього ідеї, думки, поняття, що були систематизовані і розвинуті у створену ним науку — біогеохімію. У Києві була створена перша в світі біохімічна лабораторія. На Україні сформувалося і вчення Вернадського про живу речовину, що він сам неодноразово підкреслював. В Шишаках, у Полтаві і Києві він писав фундаментальну працю про роль живих істот в геологічній історії Землі. Але, крім того, в 1918— 1919 роках на Україні Вернадський продовжував писати книгу з геохімії, курс якої він прочитав у Київському університеті.

1924 року у Франції вийшла праця В. Вернадського «Нариси геохімії» французькою мовою. Монографічне дослідження, де вперше як система викладалась нова на той час наука, стало класичним твором у цій галузі, і згодом, 1927 року, було видане російською мовою в Радянському Союзі, 1933 року в Японії та ряді інших країн. У листі до Б. Личкова вчений підкреслював, що «значні частини цієї книжки обмірковувались і відпрацьовувалися у Києві». Про монографію він писав А. Кримському: «Робота пов'язана з Академією, тому що я починав її організовувати у Києві і мріяв, що закінчу в Українській Академії наук. Вийшло інакше».

1919 року на Старосільській (Дніпровській) біологічній станції (19 кілометрів від Києва, тепер територія станції затоплена Київським морем) Вернадський займався спостереженнями природних явищ, а також написав велику статтю «Участь живої речовини у створенні грунтів». У цій праці В. Вернадський висловив і розробив ідеї, які на багато десятиліть випередили сучасну світову науку і які й тепер зберігають свою актуальність. Стаття Вернадського залишалась невідомою науці і вперше опублікована повністю в 1984 році у книжці М. Ситника, С. Стойко, О. Апанович, «В. Вернадський. Життя і діяльність на Україні», виданій «Науковою думкою».

Незважаючи на небезпечні часи, на Старосільській станції, де працювали київські біологи, студенти, сформувалася трудова, творча і дружня атмосфера, яка завжди утворювалась там, де був Вернадський, М. Холодний, який працював разом з Вернадським на Старосільській біологічній станції, розповідав у своїх спогадах, що Володимир Іванович часто писав, влаштувавшись просто на землі у лісі, зазнаючи нападу комарів та мурах. «Жили тісною і дружною родиною, вели спільне господарство. Володимир Іванович мужньо терпів з нами усі злигодні, викликані громадянською війною на Україні, мирився з незручностями життя і роботи на біологічній станції».

За короткий час перебування Вернадського на Старосільській станції її співробітники добре пізнали і полюбили цього «чудового вченого і чарівну людину», як писав М. Холодний у 1945 році, згадуючи період їхньої спільної праці в Києві у 1918—1919 роках. З захопленням говорив він про «величезний інтелектуальний потенціал геніального вченого», найхарактернішою рисою якого він вважав «незмінну настроєність думки Володимира Івановича на високий філософський лад». «Він був істинним натуралістом,— стверджував М. Холодний,— що неухильно прагнув створити з численних, але фрагментарних відомостей, які має в своєму розпорядженні сучасна наука, струнку і по можливості повну картину величезного і багатогранного життя Космосу». Учений відзначав

благотворний вплив особистості Вернадського та його ідей на оточення, особливо на молодь. «Постійне високе напруження думки, що невтомно працює над розв'язанням великих проблем природознавства, живий інтерес до найрізноманітніших питань науки, філософії, культури, громадського життя мимоволі заражали і захоплювали співрозмовників Володимира Івановича, примушували їх непомітно, разом з ним, підніматися до тих висот, на яких його думка витала вільно і легко як у своїй звичайній стихії».

Із захопленням оцінював Холодний і людські якості Вернадського. «Знак високої шляхетності, кришталевої моральної чистоти, відданості кращим ідеалам прогресивної частини людства відчувалась у всій його істоті. Йому було притаманне глибоко оптимістичне дружелюбне ставлення до людей . Схильність бачити у кожній новій людині перш за все її хороші сторони, бажання підкреслити ці кращі цінні риси і спрямувати увагу самого власника цих рис на їх посилення і розвиток».

Подібні статті

Ефіроолійні рослини
Ефіроолійні культури належать до різних ботанічних родин та видів. Об'єднує їх наявність ефірної олії, яка нагромаджується в рослині або окремих її частинах — насінні, лиртках, пелюстках квіток. Ефірна олія містить природні ароматичні речовини, ...

Особливості біології та екології павука-хрестовика (Araneus diadematus)
Актуальність: павуки в наш час є однією з найбільш процвітаючих груп тварин. Вони освоїли всі природні зони Землі – від пустель і тропічних лісів до помірних областей Найбільш значущою ознакою павуків, яка відрізняє їх від інших є павути ...