Вернадський - вчений та дослідник

У 1890 році у складі Докучаєвської ґрунтознавчої експедиції Вернадський вивчав грунти Кременчуцького і Полтавського повітів. Оскільки в наступному році роботи по вивченню грунтів, які проводив В. До-кучаєв, були земством припинені, Вернадський продовжував дослідження Кременчуцького повіту за власний кошт. Програма його досліджень значно розширилася. Уже в той час виявилися притаманні творчості Вернадського комплексність і багатогранність наукових інтересів. Крім вивчення грунтів, найбільше він зацікавився питаннями геологічної будови місцевості, а також наніс на карту не тільки ті точки, звідки були взяті зразки грунту, а й усі могили і так звані «кам'яні баби», що стояли на них, тобто старовинні скульптури різних епох — бронзи, скіфських часів і періоду кочів'я печенізьких і половецьких племен, а також інші археологічні пам'ятки. Молодий учений розкопав і вивчив палеолітичну стоянку недалеко від містечка Гонці. Докучаєв визнав дуже важливими ці археологічні пошуки і сказав, що «коли б він знав про це раніше, то зробив би обов'язковим для всіх, хто працював».

Разом з іншими членами полтавських експедицій Вернадський взяв участь у складанні під керівництвом В. Докучаєва першої в Росії 10-вер-стової карти грунтів Полтавської губернії. Робота Вернадського з описом механічного складу, властивостей, розподілу і генезису грунтів Кременчуцького повіту була опублікована у 1892 році в книзі «Матеріали до оцінки земель Полтавської губернії. Природничо-історична частина». В. Докучаєв використав її результати у своїй книзі «Наши степи прежде и теперь». Докучаєв передав щойно створеному музею 4 тисячі зразків грунту, 500 зразків гірських порід, 800 аркушів гербарію. Вернадський у цьому ж році подарував музею археологічну карту з позначками могил і кілька кам'яних баб, яких він привіз у Полтаву, а також рукопис статті про розкопки і вивчення Гонцівської палеолітичної стоянки.

В наступні роки в кожний свій приїзд до Полтави Вернадський поповнював музей мінералогічними і геологічними експонатами, зібраними під час екскурсій у природу.

В архіві Вернадського, що зберігається в Москві в архіві Академії наук СРСР, є багато документів, пов'язаних з Полтавським музеєм: довідки, помітки, описи, програми, плани і звіти про діяльність музею тощо. Вчений надсилав до музею свої роботи, зокрема «Про завдання організації прикладної наукової роботи Академії наук СРСР» (1928). Ці матеріали з архіву Вернадського можуть бути джерелом у вивченні історії Полтавського краєзнавчого музею, в них є відомості, яких немає в інших архівах. У 1927 році Вернадський намагався допомогти музеєві у драматичний період його історії.

Полтавський краєзнавчо-історичний музей своїми багатющими колекціями і вдалим розміщенням експонатів, особливо етнографічних, посідав одне з перших місць в нашій країні і перевершував ряд західноєвропейських музеїв. У перші роки Радянської влади музей пережив період блискучого розквіту. Але в середині 20-х років вирішили перетворити Полтавський музей з наукового в «загальноосвітній, соціальний». Загинуло багато експонатів під час їх перенесення, переміщення, етнографічні матеріали були звалені в одну купу, розмонтовувалися колекції. Мали намір частину їх роздати іншим музеям і школам. На чолі музею були поставлені неосвічені, нєкваліфіковані люди. Музей перестав видавати наукові праці і вибув з ряду наукових установ. Ненормальний стан Полтавського музею був темою обговорення двох краєзнавчих з'їздів — у Москві та Харкові — і викликав занепокоєння вченого світу Росії та України.

Вернадський вжив енергійних заходів, щоб врятувати музей. До цієї роботи він хотів залучити Академію наук СРСР і Академію наук УРСР. Він звернувся до А. Кримського як до неодмінного секретаря Академії наук УРСР і свого близького друга: «Пишу кілька слів, щоб просити Вас допомогти науковому існуванню Полтавського музею. Що може зробити Українська Академія? Чи можна допомогти як-небудь виступом звідси». «Це найцінніше зібрання на Україні.— запевняв Вернадський.— Зібрання музею, окрім місцевого значення, має і величезне загальне значення, зокрема зібрання палеолітичних знахідок — частини колишньої Лубенської колекції Скаржинських і нових розкопок». Він попереджав, «що усе може загинути — і безповоротно — не через злий намір, а через невігластво».

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6 7


Подібні статті

Життя і наукова діяльність Чарльза Дарвіна
Ч. Дарвін жив в епоху бурхливого суспільного розвитку, коли при­родознавство було на піднесенні, в науці здійснювались важливі від­криття. Він не мав систематичної біологічної освіти (два роки нав­чався на медичному факультеті в Едінбурзі ...

Селекція дуба звичайного та ялиці білої
Дуб звичайний (Quercus robur L.) Могутнє дерево 20-50 м заввишки з шатроподібною або широкопірамідальною кроною і міцними гілками. Молоді гілки зеленувато-бурі або червонуваті, голі або ледве опушені. Стовбур товстий 1-1,5 м у діаметр ...

Головне меню