Вернадський - вчений та дослідник

У 1890 році у складі Докучаєвської ґрунтознавчої експедиції Вернадський вивчав грунти Кременчуцького і Полтавського повітів. Оскільки в наступному році роботи по вивченню грунтів, які проводив В. До-кучаєв, були земством припинені, Вернадський продовжував дослідження Кременчуцького повіту за власний кошт. Програма його досліджень значно розширилася. Уже в той час виявилися притаманні творчості Вернадського комплексність і багатогранність наукових інтересів. Крім вивчення грунтів, найбільше він зацікавився питаннями геологічної будови місцевості, а також наніс на карту не тільки ті точки, звідки були взяті зразки грунту, а й усі могили і так звані «кам'яні баби», що стояли на них, тобто старовинні скульптури різних епох — бронзи, скіфських часів і періоду кочів'я печенізьких і половецьких племен, а також інші археологічні пам'ятки. Молодий учений розкопав і вивчив палеолітичну стоянку недалеко від містечка Гонці. Докучаєв визнав дуже важливими ці археологічні пошуки і сказав, що «коли б він знав про це раніше, то зробив би обов'язковим для всіх, хто працював».

Разом з іншими членами полтавських експедицій Вернадський взяв участь у складанні під керівництвом В. Докучаєва першої в Росії 10-вер-стової карти грунтів Полтавської губернії. Робота Вернадського з описом механічного складу, властивостей, розподілу і генезису грунтів Кременчуцького повіту була опублікована у 1892 році в книзі «Матеріали до оцінки земель Полтавської губернії. Природничо-історична частина». В. Докучаєв використав її результати у своїй книзі «Наши степи прежде и теперь». Докучаєв передав щойно створеному музею 4 тисячі зразків грунту, 500 зразків гірських порід, 800 аркушів гербарію. Вернадський у цьому ж році подарував музею археологічну карту з позначками могил і кілька кам'яних баб, яких він привіз у Полтаву, а також рукопис статті про розкопки і вивчення Гонцівської палеолітичної стоянки.

В наступні роки в кожний свій приїзд до Полтави Вернадський поповнював музей мінералогічними і геологічними експонатами, зібраними під час екскурсій у природу.

В архіві Вернадського, що зберігається в Москві в архіві Академії наук СРСР, є багато документів, пов'язаних з Полтавським музеєм: довідки, помітки, описи, програми, плани і звіти про діяльність музею тощо. Вчений надсилав до музею свої роботи, зокрема «Про завдання організації прикладної наукової роботи Академії наук СРСР» (1928). Ці матеріали з архіву Вернадського можуть бути джерелом у вивченні історії Полтавського краєзнавчого музею, в них є відомості, яких немає в інших архівах. У 1927 році Вернадський намагався допомогти музеєві у драматичний період його історії.

Полтавський краєзнавчо-історичний музей своїми багатющими колекціями і вдалим розміщенням експонатів, особливо етнографічних, посідав одне з перших місць в нашій країні і перевершував ряд західноєвропейських музеїв. У перші роки Радянської влади музей пережив період блискучого розквіту. Але в середині 20-х років вирішили перетворити Полтавський музей з наукового в «загальноосвітній, соціальний». Загинуло багато експонатів під час їх перенесення, переміщення, етнографічні матеріали були звалені в одну купу, розмонтовувалися колекції. Мали намір частину їх роздати іншим музеям і школам. На чолі музею були поставлені неосвічені, нєкваліфіковані люди. Музей перестав видавати наукові праці і вибув з ряду наукових установ. Ненормальний стан Полтавського музею був темою обговорення двох краєзнавчих з'їздів — у Москві та Харкові — і викликав занепокоєння вченого світу Росії та України.

Вернадський вжив енергійних заходів, щоб врятувати музей. До цієї роботи він хотів залучити Академію наук СРСР і Академію наук УРСР. Він звернувся до А. Кримського як до неодмінного секретаря Академії наук УРСР і свого близького друга: «Пишу кілька слів, щоб просити Вас допомогти науковому існуванню Полтавського музею. Що може зробити Українська Академія? Чи можна допомогти як-небудь виступом звідси». «Це найцінніше зібрання на Україні.— запевняв Вернадський.— Зібрання музею, окрім місцевого значення, має і величезне загальне значення, зокрема зібрання палеолітичних знахідок — частини колишньої Лубенської колекції Скаржинських і нових розкопок». Він попереджав, «що усе може загинути — і безповоротно — не через злий намір, а через невігластво».

Перейти на сторінку: 1 2 3 4 5 6 7


Подібні статті

Загальна характеристика миші-крихітки
Гризуни - клас ссавців, який досяг великого успіху і здатний адаптуватися до різних умов. До нього належить більше 40 відсотків всіх видів ссавців. Вони зустрічаються по всьому. Незважаючи на різноманітність способу життя та середовища іс ...

Біологічні особливості веслоноса
На сучасному етапі функціонування рибного господарства в Україні постає необхідність виявлення додаткових резервів його розвитку, зокрема, пошуку нетрадиційних підходів у веденні господарства, спрямованих на підвищення ефективності, прибут ...

Головне меню